Вільні Цивільні: вебсайт у стані розробки

За цією адресою буде вебсайт про захист прав цивільних українців, мирне життя та шляхи припинення злочинної путінської війни мирними методами.

Довідково:

Право людини на сумлінну відмову від військової служби, в т.ч. у час небезпеки для життя нації (такої, як воєнний стан), гарантується Конституцією та міжнародними договорами України з огляду на ст.ст. 8, 9, 24, 35, 64 Конституції України, абзац сьомий Преамбули Конституції України та визнану п.п. 3.1, 3.3, 4.2 рішення Конституційного Суду України від 27 грудня 2022 року № 4-р/2022 абсолютність індивідуальної свободи світогляду і віросповідання (релігії) в аспекті forum internum, в т.ч. абсолютність свободи мати релігійні чи інші світоглядні переконання, несумісні із військовою службою, через викликане непереборним велінням совісті, послідовно ретельне ставлення з релігійним поклонінням чи світською етичною дбайливістю до захисту конституційних цінностей людського життя та гідності, відданість ненасильницькому способу життя через релігійні чи світоглядні переконання, прагнення виконувати ненасильницькими і беззбройними методами обов’язок громадян із захисту України за ч. 1 ст. 65 Конституції України.

Абсолютне право людини на сумлінну відмову від військової служби передбачене ч. 2 ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, причому відповідно до висновків Комітету з прав людини ООН у справах «Атасой і Саркут проти Туреччини», «Чон-бум Бе та інші проти Республіки Корея», «Давлетов проти Туркменістану», «Петромелідіс проти Греції», це право не має применшуватися державним примусом і відступ від нього не допускається навіть під час небезпеки для нації, а також передбачене ст.ст. 9, 15 Європейської конвенції з прав людини, причому право людини на сумлінну відмову від військової служби, відповідно до позицій Європейського Суду з прав людини у справах «Баятян проти Вірменії», «Папавасилакіс проти Греції», «Телятников проти Литви», «Адян та інші проти Вірменії», «Мушфіг Маммадов та інші проти Азербайджану», «Канатли проти Туреччини», передбачене вказаними статтями і у контексті ст. 15 ЄКПЛ, ст.ст. 4, 18 МПГПП не підлягає обмеженням та є невідступним, оскільки примус до військової служби може принижувати глибокі індивідуальні переконання людини, релігійні чи світські пацифістські, незалежно від того, чи належить або не належить людина до будь-якої церкви чи організації.

Повна реалізація та свобода адвокації права людини на сумлінну відмову від військової служби передбачені резолюцією A/HRC/RES/51/6 Ради ООН з прав людини № 51/6 від 6 жовтня 2022 року «Сумлінна відмова від військової служби» (Conscientious objection to military service), співавтором якої є Україна.

Необхідність захисту територіальної цілісності держави не може бути підставою для відсутності належної альтернативної невійськової служби (рішення ЄСПЛ у справі «Мушфіг Маммадов та інші проти Азербайджану», 14604/08 та ін., від 17.10.2019 р.; Mushfig Mammadov and Others v. Azerbaijan, 2019, § 97).

Навіть непряма участь у військових справах може серйозно зашкодити свободі совісті. В рішеннях у справах «Телятников проти Литви» (§ 80) і «Адян та інші проти Вірменії» (§§ 68, 69) Європейський суд з прав людини встановив, що служба без зброї в армії або під наглядом армії не мала справді цивільного характеру, не була достатньою для гарантування права людини на сумлінну відмову від військової служби.

Відтак, забезпечення права людини на сумлінну відмову від військової служби потребує організації належної альтернативної служби під повністю цивільним керівництвом, вільним від диктату силових відомств.

Крім того, військовий облік як форма військового обов’язку також має замінюватися для сумлінних відмовників на альтернативний невійськовий облік, оскільки сумлінні відмовники не мають вважатися військовозобов’язаними.