У повній технічних помилок доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця бусифікація, неволя і катування стримано критикуються юридичним жаргоном, а також рекомендується впровадити альтернативну невійськову службу під час війни. Виноски у доповіді не відповідають тексту, ДЕСС помилково названо службою зі “свободи слова”, що свідчить про крайню неуважність до виконання обов’язків із парламентського контролю за дотриманням прав людини. У Секретаріаті Уповноваженого не змогли негайно прокоментувати ситуацію вебсайту ВІЛЬНІ ЦИВІЛЬНІ і порадили очікувати відповідь на запит протягом п’яти днів.
1 травня 2025 року парламент взяв до відома Щорічну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2024 рік, в якій, серед іншого, визнається порушення вимог статті 35 Конституції України через неможливість заміни військового обов’язку на альтернативну невійськову службу громадянам, які мають переконання, несумісні із його виконанням (сумлінним відмовникам; за цим посиланням читайте більше про право людини на сумлінну відмову від військової служби), а також зазначається про численні порушення прав людини під час мобілізації, зокрема: незаконне обмеження свободи пересування під час затримання, неправомірне застосування сили групами оповіщення, призов на військову службу осіб, які не підлягають призову, підробка висновків ВЛК, недопуск адвокатів і навіть працівників Секретаріату Уповноваженого до приміщення ТЦК та СП, фізичний і психологічний тиск на осіб, яким вручають повістки, інколи із застосуванням спеціальних засобів, тощо.
У щорічній доповіді вказано, що Секретаріат Уповноваженого провів моніторингові перевірки з виїздом на місце події за фактами смерті трьох військовозобов’язаних громадян України при проведенні заходів мобілізації ТЦК та СП у лютому-березні 2024 року. За фактами насильницьких дій та нанесення тілесних ушкоджень протягом 2024 року вживалися відповідні заходи щодо застосування дисциплінарного впливу та розпочато 25 кримінальних проваджень за фактами настання смерті, завдання тілесних ушкоджень та перевищення повноважень військовою службовою особою щодо військовозобов’язаних осіб при проведенні заходів призову під час мобілізації та проходження медичного огляду військово-лікарською комісією.
“У 2024 році я отримав 1560 звернень від громадян України, які вважали, що їхні права порушені під час проведення мобілізаційних заходів. Так, у нас дійсно, на мій погляд, погіршилась ситуація. У нас вперше в 2024 році був офіційно недопуск моїх працівників до людини, яка, на мій погляд, потребувала термінового захисту прав”, — заявив Лубінець, виступаючи у Верховній Раді.
Фото з ТГ-каналу “Омбудсман Лубінець Дмитро”.
Фрагмент доповіді стосовно епізоду, про який Лубінець розповів у Раді.
В кінці четвертого розділу доповіді Омбудсман рекомендує ДЕСС (Державній службі України з етнополітики та свободи совісті, назву якої написано з помилкою: вказано “свободи слова” замість “свободи совісті”) спільно з представниками міністерств і відомств розробити та внести в установленому порядку законопроєкт про альтернативну (невійськову) службу в новій редакції, яким врегулювати питання заміни виконання громадянами військового обов’язку в умовах воєнного стану альтернативною (невійськовою) службою, або як альтернативний варіант розв’язання питання — розробити законопроєкт про внесення змін до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким визначити підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для громадян України, виконання військового обов’язку якими суперечить їхнім релігійним переконанням, “якщо ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю”.
Розділ доповіді про альтернативну службу.
Свободу совісті у Омбудсмана переплутали зі свободою слова, але рекомендації варті уваги. Втім, висновок Венеційської комісії дає більш ґрунтовні рекомендації.
У прийнятій 1 травня постанові (законопроект № 13170 від 14.04.2025) Верховна Рада постановляє рекомендувати органам державної влади розглянути рекомендації, наведені у щорічній доповіді Уповноваженого, та вжити заходів в межах компетенції щодо належного забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні. У доповіді за 2023 рік Уповноважений висловлював аналогічні рекомендації до Міноборони, і тоді також приймалася постанова Верховної Ради про необхідність вжиття відповідних заходів. Однак Міністерство оборони України нічого не зробило для розробки законопроекту про альтернативну невійськову службу під час війни, що не завадило Уповноваженому зазначити, що рекомендація нібито “в процесі виконання”, очевидно, оскільки у жовтні 2024 року в ДЕСС створили міжвідомчу робочу групу з підготовки відповідних законодавчих пропозицій, яка зустрічалася кілька разів і досі не підготувала законопроєкт, тим часом як переслідування сумлінних відмовників посилюються. Кулуарність роботи цієї групи, відсутність суспільного обговорення та залучення громадськості до розробки давно назрілих змін законодавства свідчить про брак серйозної налаштованості на позитивний результат. Не виключено, що і після того, як ця група нічого не запропонує, суспільство та міжнародні організації продовжуватимуть годувати обіцянками про “процес виконання”. Адже імітація “виконання” правозахисних зобов’язань України при тому, що вони систематично порушуються, має довгу історію. У 2023-2024 роках Міноборони та командування ЗСУ у офіційному листуванні повідомляли про “консультації” з цього питання, а також наполягали, що альтернативної служби під час війни не має бути, та висловлювали небажання займатися вирішенням цього питання. У 2017 році нардепами вносився законопроєкт про альтернативну службу під час мобілізації, листом про який представництво України в Женеві “заспокоїло” ООН, але цей законопроєкт ніколи не включався до порядку денного парламенту і був автоматично відкликаний після його розпуску Зеленським. Навіть до початку російської агресії, у 2006 році у Міноборони не вважали за потрібне виконувати указ президента Ющенка про розробку законодавства про альтернативну службу відповідно до європейських стандартів, виданий, коли у Раді Європи звернули увагу на протиправність вимог “належності до релігійних організацій”; схоже, що для відволікання уваги довірливих європейців тоді виявилося достатньо повідомлення про один лише факт видання указу.
Доповідь критикує порушення прав людини в процесі мобілізації дуже стримано. Наприклад, згаданий у доповіді “фізичний і психологічний тиск… інколи із застосуванням спеціальних засобів” з боку ТЦК у стандартній правозахисній термінології називається нелюдським, жорстоким поводженням і катуванням. Однак Омбудсман уникає застосування звичайної для таких випадків правозахисної термінології у Щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2024 рік і натомість пом’якшує критику, користуючись формалістичним юридичним жаргоном. Крім того, оскільки режимні військові об’єкти, на яких люди утримуються силою проти їх волі після свавільних затримань, відомих в народі як “бусифікація”, зокрема, приміщення ТЦК, збірні пункти, навчальні центри та полігони, тощо, формально не вважаються “місцями несвободи”, що є кричущим недоліком законодавства, який прикриває свавілля у військовій системі, – представники Омбудсмана не зобов’язані та часто не мають можливості відвідувати такі місця несвободи і перевіряти дотримання прав людини в рамках Національного превентивного механізму, який був створений на виконання міжнародних зобов’язань України із заборони катування та жорстокого поводження з людьми.
Шукаючи у тексті доповіді інформацію про ситуацію з альтернативною невійськовою службою, ВІЛЬНІ ЦИВІЛЬНІ виявили явну невідповідність виносок змісту по всьому тексту доповіді. Наприклад, виноска № 111 стосується закону про альтернативну службу, а у тексті йдеться про повідомлення ООН про готовність взяти участь у гуманітарних заходах на Курщині. У примітці № 418 йдеться про “баланс доступу до інформації”, а у тексті зазначено, що у грудні 2024 року Уповноважений надав висновок до КСУ з урахуванням поставлених суддею-доповідачем питань стосовно конституційної скарги щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.1991 №1975-ХІІ.
Приклад помилкових виносок у щорічній доповіді Омбудсмана.
Численні технічні помилки у доповіді, розміщеній на сайті Уповноваженого та картці законопроекту на сайті Верховної Ради України, свідчать про неуважність або перевантаженість Уповноваженого та його Секретаріату, який не справляється з викликами системних порушень прав людини як через російську агресію, так і через кричущу зневагу до людських прав і системні порушення прав людини установами та посадовими особами сектору безпеки і оборони України, а в деяких випадках свідомо уникає реагування на такі випадки та прямо відмовляється від співпраці з правозахисниками. Наприклад, Секретаріат Уповноваженого не відреагував на звернення Громадської організації “Український Рух Пацифістів” з проханням перевірити повідомлення правозахисної організації Forum 18 про застосування тортур до сумлінних відмовників (пізніше подібні повідомлення підтвердила доповідь УВКПЛ ООН), а також замість відповіді на запит Європейського бюро сумлінної відмови (European Bureau for Conscientious Objection) про стан дотримання прав людини в контексті обов’язкової військової служби в Україні та юридичні гарантії права людини на сумлінну відмову від військової служби Секретаріат Уповноваженого відмовився відповідати на запит європейських правозахисників, посилаючись на те, що “здійснення у публічній площині обговорень позиції щодо необхідності забезпечення права громадян на сумлінну відмову від військової служби під час дії воєнного стану… є несвоєчасним та неможливим… [і] може становити ризики та загрози національній безпеці і обороні нашої держави”. Така реакція Секретаріату була жорсткішою навіть за реакцію Міністерства оборони України, яке надіслало часткові відповіді на такий самий запит Європейського бюро сумлінної відмови та визнає у своїй відповіді, що “Кабінетом Міністрів України було доручено організувати роботу групи для опрацювання питань щодо розроблення окремого нормативно-правового акту з метою приведення Закону України “Про альтернативну (невійськову) службу” до вимог статті 35 Конституції України… На даний час ідуть консультації та опрацювання законодавчих пропозицій щодо проходження альтернативної (невійськової) служби під час воєнного стану, на особливий період… Право на подання заяви про сумлінну відмову регулюється національним законодавством, розгляд заяв здійснюють компетентні органи. Законодавчі положення щодо звільнення від військової служби сумлінних відмовників передбачають можливість проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до законодавства України”. Крім того, відомі й інші випадки дій співробітників Секретаріату Уповноваженого, які не відповідають Паризьким принципам, наприклад, нерозгляд скарг під надуманими формальними приводами, пересилання до Служби безпеки України скарг на порушення прав людини з боку ТЦК та інших установ системи ЗСУ для переслідування авторів замість належного розгляду цих скарг і правозахисного реагування, тощо.
Підкреслена стриманість доповіді Омбудсмана виявляється й у тому, що порушення прав людини в процесі мобілізації з перших сторінок доповіді називають “ймовірними”. Така стриманість та обережність, що межує зі страхом, зайвий раз нагадує про величезний мілітаристичний тиск на Омбудсмана і правозахисну спільноту в цілому та брак можливостей і повноважень із демократичного цивільного контролю за непорушністю прав людини у військовій системі. Про мілітаристичний тиск свідчить, зокрема, те, що усі відомості про порушення прав людини з боку ТЦК у стратегічній комунікації відомств сектору безпеки і оборони називають «російською пропагандою», у медіа під впливом цієї стратегічної комунікації систематично застосовується мова ворожнечі, в т.ч. ярлик «ухилянти», до сумлінних відмовників від військової служби, розпалюється ненависть до осіб, які мають релігію чи переконання, несумісні із виконанням військового обов’язку, поширюється дезінформаційний наратив, що віра та пацифізм начебто не можуть бути щирими, а завжди є «вигаданими» приводами для «ухилення» від мобілізації.
У доповіді наголошується, що низка рекомендацій Уповноваженого не була врахована при прийнятті законопроєкту 10449 у минулому році, що призвело до покладання на військові підрозділи невластивих функцій та мало наслідком істотні порушення прав громадян України під час мобілізації. Нагадаємо, що у Лубінця були суттєві зауваження щодо протиправності прийняття законодавства про жорстку мобілізацію, однак після вечірньої “термінової наради” з Міністром оборони України Рустемом Умєровим Лубінець різко змінив риторику і закликав ухвалити цей законопроект у першому читанні, а серед незначних змін, внесених у той час, виявилася норма про відстрочку від мобілізації для самого Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якої не було раніше, що, власне, і могло бути підставою для загадкової “термінової наради”. Слід зазначити, що на співробітників Секретаріату Уповноваженого це не поширюється і ніщо не заважає тиснути на них за допомогою всіляких “термінових нарад”. Внаслідок неврахування зауважень Уповноваженого, як йдеться у щорічній доповіді, було уможливлено використання військовослужбовців для обмеження прав і свобод громадян у частині проведення перевірки військово-облікових документів, та ухвалено приписи, що дозволяють військовослужбовцям ТЦК та СП здійснювати призов громадян на військову службу під час мобілізації незалежно від місця їх перебування на військовому обліку, що позбавляє громадян права надати медичні документи про стан здоров’я під час проходження огляду військово-лікарської комісії та інших документів, які підтверджують право на відстрочку. Здебільшого порушення прав громадян вчиняються через наявність у законодавстві норм, які дозволяють військовослужбовцям ТЦК та СП здійснювати призов громадян на військову службу під час мобілізації незалежно від місця їх перебування на військовому обліку, а також прийнятих у порушення вимог статті 17 Конституції України приписів, які надали військовослужбовцям невластиве для них право перевірки військово-облікових документів у громадян. Також у щорічній доповіді зазначається, що не було враховано рекомендації щодо запровадження механізму реалізації права громадян на проходження альтернативної служби та приведення Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» до вимог статті 35 Конституції України, викладені у листі Уповноваженого до Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки при опрацюванні законопроєкту р.н. 10449.
Нагадаємо, що 26 березня Верховна Рада не змогла набрати необхідну кількість голосів, щоб викликати Омбудсмана для надання інформації щодо порушень з боку ТЦК і СП, про які заявляв Дмитро Лубінець: «Складається враження, що незаконні затримання та побиття від представників ТЦК та СП стали новим вірусним трендом, який не зупинити без жорсткої реакції держави».
Читайте також: