Правозахисники також вимагають забезпечити право людини на сумлінну відмову від військової служби під час війни і надавати відмовникам можливість служити суспільству у мирний спосіб.

Human rights defenders also demand to protect human right to conscientious objection to military service in wartime and allow the objectors to serve the society peacefully (read the article in English below).

Росію і Україну закликали звільнити в’язнів сумління

Європейське бюро сумлінної відмови (EBCO, European Bureau for Conscientious Objection) оприлюднило щорічний звіт, у якому закликає звільнити всіх в’язнів сумління в Україні, включаючи утримуваних на окупованих Росією територіях і тих, хто зазнав знущань через жорстку військову мобілізацію для оборонної війни України проти російської агресії. У доповіді зазначено 15 імен сумлінних відмовників, яких Україна має негайно звільнити, які позбавлені свободи у тюрмах та у військових частинах, у тому числі свавільно затримані, засуджені та утримувані в попередньому ув’язненні за статтями 336 (ухилення від призову) і 402 (непокора) Кримінального кодексу України; наголошується, що повна кількість поневолених відмовників виглядає значно більшою і становить щонайменше сотні. У звіті також зазначається, що Свідки Єгови повідомляють про 7 в’язнів сумління, утримуваних Україною, а серед 183-х Свідків Єгови, позбавлених свободи Росією за їхні переконання, зокрема за сумлінну відмову від військової служби, 14 в’язнів сумління утримуються в Криму.

Правозахисники також вимагають захистити право людини на сумлінну відмову від військової служби у воєнний час і дозволити відмовникам мирно служити суспільству. Сумлінна відмова від військової служби є фундаментальним правом людини, яке необхідно захищати, нагадує EBCO. Воно є невід’ємною частиною права людини на свободу думки, совісті та релігії, проголошеного в статті 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП), статті 10 Хартії основоположних прав Європейського Союзу та інших договорах про права людини.

Річний звіт EBCO за 2024 рік про сумлінну відмову від військової служби в Європі опубліковано в період ескалації глобальної мілітаризації, йдеться в прес-релізі. Від відновлення призову на військову службу в Європі до руйнівних наслідків триваючих воєн, захист і розширення прав і можливостей сумлінних відмовників є як ніколи актуальним. Цьогорічний звіт документує постійні порушення прав сумлінних відмовників, зокрема, в Росії, Україні, Білорусі, Туреччині, на Кіпрі та в Греції, а також нові загрози праву на відмову від військової служби з мотивів сумління в рамках Ради Європи.

EBCO відстоює солідарність з усіма в’язнями сумління, учасниками та учасницями ненасильницького спротиву війнам та мілітаризації в усьому світі, і продовжує активно брати участь у міжнародній кампанії #ObjectWarCampaign, підтримуючи російських, білоруських та українських сумлінних відмовників і виступаючи за надання їм захисту та притулку в країнах ЄС.

EBCO закликає Російську Федерацію поважати право на сумлінну відмову від військової служби, припинити призов і військову пропаганду, демілітаризувати освіту на окупованих українських територіях і повністю демілітаризуватися.

EBCO також закликає Україну дотримуватись цього права під час війни та припинити переслідування відмовників і тих, хто надає їм підтримку, у тому числі члена правління EBCO Юрія Шеляженка.

EBCO вітає чітку заяву Венеційської комісії у її юридичному висновку amicus curiae щодо справи Дмитра Зелінського про те, що жоден сумлінний відмовник не може бути примушений носити зброю. ВІЛЬНІ ЦИВІЛЬНІ повідомляли про цей висновок, а Квакери переклали його українською мовою для Конституційного Суду України.

Росія репресує сумлінних відмовників на окупованих територіях України

Згідно зі звітом EBCO, Антивоєнний Інтернаціонал (War Resisters’ International) у співпраці з Асоціацією Зв’язок (Connection e.V.) та Українським Рухом Пацифістів повідомили ООН, що, всупереч статті 51 IV Женевської конвенції, Росія нав’язує обов’язковий військовий облік та призов, військову підготовку та ідеологічну обробку дітей у школах, пропагує та чинить тиск для призову на військову службу на незаконно окупованих територіях України, що включає свавільне позбавлення свободи, застосування тортур та страти.

У звіті міститься посилання на базу даних 875 Свідків Єгови, яких Росія переслідує за їхні переконання, включаючи сумлінну відмову від військової служби. Згідно з цією базою, із загальної кількості 183 в’язнів сумління 14 утримуються в Криму, один (Віталій Бурик) під домашнім арештом, інші ув’язнені у тюрмах: Олександр Дубовенко, Сергій Філатов, Юрій Геращенко, Артем Герасимов, Віктор Кудінов, Олександр Литвинюк, Володимир Молодика, Сергій Парфенович, Володимир Сакада, Ігор Шмідт, Віктор Сташевський, Сергій Жигалов та Євгеній Жуков.

Системні порушення прав людини в Україні

Доповідь EBCO звертає увагу на низку основних проблем в Україні та включає рекомендації стосовно їх вирішення.

Наголошується, що Україна має негайно звільнити в’язнів сумління, таких як Михайло Адамович, Владислав Безсонов, Тарас Братченко, Тимур Чижов, Сергій Іванущенко, Андрій Хоменко, Андрій Клюка, Віталій Криушенко, Сергій Нечаюк, Ігор Носенко, Олександр Радашко, Сергій Семчук, Андрій Скляр, Олександр Солонець, Василь Волошенюк. Також Україна має звільнити всіх сумлінних відмовників, які позбавлені свободи у пенітенціарних установах та у військових частинах, ув’язнені за вироком суду, у якості запобіжного заходу чи через свавільне затримання. Також викликає занепокоєння і має бути припинена така практика, що сумлінних відмовників звинувачують у різних злочинах виключно для переслідування через їхню релігію чи переконання.

Серед основних проблем, що викликають занепокоєння, зазначене нав’язування суспільству ідеології обов’язку кожного воювати на оборонній війні в армії або підтримувати армію з нетерпимістю та придушенням пацифістського інакомислення, що підриває плюралізм релігій і переконань і демократичний цивільний контроль. EBCO рекомендує серйозно розглянути пропозиції сумлінних відмовників сприяти ненасильницькими діями та мирною працею стійкості демократичного громадянського суспільства, яке потерпає від нападів російської армії.

EBCO занепокоєне припиненням юридичного визнання під час нинішнього воєнного стану та недостатністю попереднього юридичного визнання права людини на сумлінну відмову від військової служби до, під час або після військової служби, незалежно від переконань, на яких ґрунтується відмова, чи належності до церков чи інших організацій. Вказано на необхідність більших зусиль щодо підготовки законодавства про альтернативну невійськову службу під час війни в парламенті та міжвідомчій робочій групі, яка розробляє зміни. Вибіркове звільнення від призову, нещодавно запроваджене для деяких священнослужителів у спробі заспокоїти церкви, не лише ґрунтується на їх класифікації як «працівників критично важливих організацій» без юридичного визнання сумлінної відмови від військової служби, але й видимо спрямоване на створення розбрату в церквах, щоб спонукати духовенство утримуватися від виступів за повноцінний захист права звичайних віруючих на сумлінну відмову від військової служби.

Покарання сумлінних відмовників від військової служби продовжується шляхом переслідувань, дискримінації, ув’язнень або навіть тортур і нелюдського поводження, а також кампаній розпалювання ворожнечі у медіа, повідомляє EBCO. Згідно з постановою Верховного Суду, сумлінна відмова від військової служби розглядається як ухилення від призову, що карається законом. Навіть коли відмовник є працівником критично важливого підприємства, як у випадку з Валентином Адамчуком, п’ятидесятником, який працює у Київському метрополітені та брав участь у відновленні перевезень після атак російської армії дронами і ракетами, — офіцери комплектування армії замість того, щоб підтримати прохання про його бронювання, протискували його мобілізацію, знаючи, що він сумлінний відмовник, а потім з явною неповагою до прав людини неправдиво повідомили до поліції про “ухилення від призову”, що призвело до винесення вироку в турборежимі про 3-річне ув’язнення. Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини було задокументовано примусовий призов п’ятьох сумлінних відмовників (у перекладі доповіді українською мовою дивіться пункти 90, 91). Усі вони були свавільно затримані військовослужбовцями, їм погрожували розправою та відправили їх на передову; усі вони повідомили, що зазнали жорстокого поводження та катувань, четверо з них били, душили та тягнули по підлозі. Раніше ВІЛЬНІ ЦИВІЛЬНІ повідомляли, що українські пацифісти скаржилися на тортури під час мобілізації, посилаючись на випадки, які розслідував і публікував Forum 18 та інші джерела.

Продовжується практика примусового призову та військового обліку («бусифікація»), що призводить до випадків побиття та смертей у центрах комплектування армії. Особи, які не мають військового обліку, позбавлені доступу до роботи, освіти (у вищих навчальних закладах) або державних послуг (таких, як консульські послуги за кордоном). У лютому 2022 року – серпні 2024 року Державне бюро розслідувань розслідувало не менше 408 (з них 224 лише у 2024 році) заяв про злочинну поведінку, починаючи від корупції і закінчуючи катуваннями, у ТЦК та військово-лікарських комісіях; це також включає звинувачення у недбалості при виконанні мобілізаційних планів, які тиснуть на офіцерів ТЦК і спонукають вдаватися до жорстких методів. Серед розслідувань зловживань, завершених у 2024 році із пред’явленням обвинувачень офіцерам та військовослужбовцям ТЦК і передачею справ до судів, – жорстоке побиття у Вінниці, свавільне затримання і позбавлення свободи у Самборі (Львівська область), катування у Тернополі та вимагання хабарів на блокпостах під загрозою свавільного затримання та мобілізації в Одеській області. Проводяться подальші розслідування смертей у ТЦК. Військові ТЦК вперто не дають звертатися за правовою допомогою особам, до яких застосовується військовий обов’язок, та, як повідомляється, тиснуть на адвокатуру у чутливих справах. У вересні 2024 року Комітет ООН з насильницьких зникнень розкритикував свавільні затримання і позбавлення свободи в Україні осіб, до яких застосовується військовий обов’язок, у тому числі сумлінних відмовників, деякі з яких утримувалися без надання можливості спілкування з зовнішнім світом, і закликав до повного розслідування всіх звинувачень, притягнення до відповідальності винних і виплат компенсацій жертвам.

Скарги колишніх в’язнів сумління Дмитра Зелінського (звільнений у травні 2025 р.) та Віталія Алексеєнка (звільнений у травні 2023 р.) на неконституційність законодавства, яке передбачає покарання за сумлінну відмову від військової служби і дискримінацію відмовників та унеможливлює альтернативну невійськову службу в умовах воєнного стану, не розглядаються через затримки в Конституційному Суді України, який наразі позбавлений можливості розглядати і вирішувати справи по суті через зволікання з призначенням нових суддів. ВІЛЬНІ ЦИВІЛЬНІ раніше опублікували статтю про конституційну скаргу Віталія Алексеєнка.

Українські чоловіки-біженці призовного віку стикаються з намаганнями змусити їх повернутися в Україну або депортувати їх через відмову в консульських послугах у разі неоновленння даних військового обліку, відсутності військового додатку «Резерв+» на їхніх смартфонах або відсутність коректного коду в ньому, причому не передбачено будь-яких винятків для сумлінних відмовників. Багато з цих чоловіків проживають у Європі десятиліттями та повністю втратили зв’язки з Україною, зокрема, не мають банківських рахунків в українських банках, проте банківська ідентифікація (BankID) є ключовим елементом для авторизації в додатку «Резерв+». Відмови у видачі або продовженні строку дії українських закордонних паспортів, які необхідні для продовження посвідки на проживання, призводять до неможливості поновлення посвідки на проживання, втрати правового статусу та ризику депортації. Обмеження на консульські послуги є формою примусу, оскільки чоловіки змушені або повернутися до України та зіткнутися з ризиком примусового призову, або залишатися за кордоном без дійсних документів, що серйозно обмежує їхню свободу пересування, права на проживання та доступ до правового захисту. Це може вимагати від європейських держав визнання прострочених українських паспортів, оскільки, як аргументовано в петиції українців до Європейського парламенту № 1453/2024, ці обмеження на видачу паспортів є порушенням прав людини.

Повідомляючи про 15 в’язнів сумління та інші випадки добре задокументованих порушень прав людини, більшість з яких вже відомі на міжнародному рівні, EBCO попереджає, що випадків судового переслідування, досудового утримання під вартою, винесення вироків, позбавлення волі, свавільних затримань та жорстокого поводження з сумлінними відмовниками від військової служби може бути набагато більше, як свідчить статистика прокуратури та судів, а також відомі списки імен для молитов за сотні переслідуваних сумлінних відмовників від військової служби в українських церквах. У звіті згадано про широкомасштабний стихійний народний опір військовому призову в Україні, понад 6 мільйонів чоловіків, які не оновили дані обов’язкового військового обліку для цілей призову, незважаючи на погрози суворого покарання. На жаль, це небажання воювати на війні рідко супроводжується усвідомленням права людини на сумлінну відмову від військової служби та готовністю до ненасильницьких дій, необхідних для зупинення російської агресії та забезпечення стійкості цивільних людей та демократії в Україні, що може бути законним способом мирної національної служби замість внеску у воєнні зусилля. У випадках, про які повідомляє звіт EBCO, сумлінні відмовники довели свою щирість проханнями про альтернативну невійськову службу та належністю до церков, вчення яких забороняють використання зброї; кількість членів таких церков та релігійних організацій, за даними міжвідомчої робочої групи, якій доручено розробити законопроект про альтернативну службу у воєнний час, може сягати 500 000.

В’язні сумління в Україні

У звіті висвітлюються подробиці у справах в’язнів сумління в Україні із закликом до їх негайного звільнення.

Троє Свідків Єгови позбавлені волі в якості запобіжного заходу в справах, де їх обвинувачують у непокорі через відмову брати до рук зброю після примусового призову: Михайло Адамович перебуває на гауптвахті військової служби правопорядку у Чернігівській області; Андрій Клюка утримується у Хмельницькому слідчому ізоляторі; Олександра Радашка утримують в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12. Як повідомляє сайт їхньої церкви, «в період з січня по березень 2025 року військові примусово забрали братів Михайла Адамовича (40 років), Ярослава Боднарчука (28 років) і Олександра Радашка (35 років) до військових частин, що згідно з українським законодавством розцінюється як початок військової служби. Коли через своє сумління ці брати відмовилися одягнути військову форму чи брати до рук зброю, їх звинуватили у невиконанні військових наказів і заарештували. У даний час Михайло та Олександр перебувають у СІЗО, а Ярослава відпустили під заставу. Якщо їх визнають винними, то можуть засудити до позбавлення волі терміном від 5 до 10 років». Подібних знущань зазнав і Володимир Баранов, про справу якого ВІЛЬНІ ЦИВІЛЬНІ повідомляли раніше, наразі також звільнений під заставу.

28-річний адвентист сьомого дня з Полтави Владислав Безсонов у 2016-2018 роках проходив альтернативну службу, а у 2024 році, коли його зупинили та вручили повістку, написав заяву з проханням направити його на альтернативну невійськову службу замість мобілізації. Полтавська обласна військова адміністрація 26 квітня 2024 року відмовила у задоволенні цієї заяви, написавши у відповідь, що розгляд таких заяв призупинено на час дії воєнного стану або до моменту законодавчого врегулювання проходження альтернативної служби в умовах воєнного стану. Пізніше його свавільно затримали на вулиці, насильно доставили до ТЦК, не дозволили зателефонувати родичам, тиснули, погрожували, призвали на військову службу, незважаючи на неодноразово заявлену сумлінну відмову від військової служби та відмову брати до рук зброю чи одягати форму, і з того часу його утримують у військовій частині.

Тараса Братченка, євангельського християнина, який у 2015 році закінчив біблійний коледж і відвідував Євангельську Церкву «Новий початок», яка забороняє використання зброї, у 2023 році призвали в армію і дозволили виконувати небойові обов’язки в загоні прикордонної служби, де він працював кочегаром, розвантажував автомобілі, робив заготівлю дров. 11 квітня 2024 року його було ув’язнено без права внесення застави в Черкаському слідчому ізоляторі та звинувачено у непокорі через його відмову виконати наказ взяти зброю та виїхати в зону бойових дій. Його засудили до 6 років позбавлення волі.

Баптисти Тимур Чижов (пастор, хрещений у 2006 році) і Василь Волошенюк (учасник церковного хору, хрещений у 2012 році) із Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Віфанія», віровчення якої забороняє користуватися зброєю, після початку російського вторгнення переїхали з Маріуполя до села Будятичі Волинської області і 29 січня 2024 року були силоміць доставлені військовослужбовцями ТЦК у військову частину. Їм обіцяли можливість служити без зброї, військової форми і присяги, на що вони погодилися, але після мобілізації командир наказав їм взяти зброю; вони відмовилися, їх звинуватили в непокорі і в травні затримали, потім відпустили під заставу і попередили, що вони зобов’язані після звільнення повернутися до військової частини і продовжувати військову службу. Натомість вони повернулися додому, безуспішно намагалися покинути Україну, у червні 2024 року їх затримали, позбавили волі та утримували у Львівській установі виконання покарань № 19 і додатково звинуватили у дезертирстві. 22 листопада 2024 року Шептицький міський суд Львівської області визнав їх невинуватими у дезертирстві, але винуватими у непокорі, та засудив обох до 5 років позбавлення волі. 28 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд залишив вирок у силі, посилаючись на позицію Верховного Суду щодо того, що жодні релігійні переконання не можуть бути виправданням для ухилення від призову, у дещо суперечливій постанові, де визнається з посиланням на докази сторони обвинувачення, що відмовникам наказували носити зброю та вони відмовлялися носити зброю, але потім стверджується, що обов’язки, які вони повинні були виконувати, нібито не пов’язані із застосуванням зброї. Відмовники подали касаційну скаргу.

48-річний Свідок Єгови Сергій Іванущенко, проти якого відкрили кримінальне провадження 22 лютого 2024 року, був підсудним у справі № 573/406/24 у Білопільському районному суді Сумської області та 28 березня був засуджений до трьох років позбавлення волі. Твердо переконаний у тому, що Божі служителі «не будуть учитися воювати» (Ісаї 2:4), він з’явився до призовного пункту і шанобливо відмовився від проходження військової служби, йдеться на вебсайті Свідків Єгови. Раніше Іванущенко служив в армії санінструктором, але згодом став неспроможним (з причин, не пов’язаних з вірою) витримувати вид крові. Він був охрещений як Свідок Єгови в листопаді 2023 року, що суд вважав підозріло нещодавнім, але захист наполягав, що хрещення було за покликом віри і не для того, щоб уникнути військової служби. Вирок залишив без змін Сумський апеляційний суд 18 листопада, після чого він набув законної сили і покарання трьома роками тюрми було виконано 12 лютого 2025 року. Зараз Іванущенко перебуває в Первомайській виправній колонії № 117 Харківської області. У новій шокуючій постанові Верховний Суд залишив без змін вирок Іванущенку, висловивши думку, що воювати повинні всі.

28 липня 2024 року у справі № 583/3259/24 Охтирський міськрайонний суд Сумської області засудив до трьох років позбавлення волі старійшину Свідків Єгови Андрія Хоменка. Підсудний, будучи студентом, до навернення у віру пройшов військову підготовку, через що вважався таким, що підлягає першочерговій мобілізації. Він і його дружина, Ірина, мають двох синів. Цілою сім’єю вони регулярно вивчають Біблію і діляться підбадьорливими думками та біблійною надією з іншими людьми. Відразу після початку війни Андрій як волонтер допомагав біженцям знайти житло, а людям похилого віку отримати ліки. У березні 2024 року Андрія призвали до війська. Через свої релігійні переконання він попросив дозволу проходити альтернативну службу замість військової, йдеться на сайті Свідків Єгови. Його прохання відхилили, і він був засуджений до трьох років тюрми за реалізацію свого законного права на сумлінну відмову від військової служби. 23 грудня Сумський апеляційний суд залишив вирок без змін. 4 лютого 2025 року Хоменка посадили в Сумський слідчий ізолятор. Його касаційна скарга перебуває на розгляді у Верховному Суді, засідання призначено на 25 вересня 2025 року. Незадовго до свого ув’язнення Андрій сказав: «Єгова дає мені мир у серці. Я впевнений, що, хоч би в яких обставинах я опинився, Єгова завжди буде поруч і не залишить мене без підтримки».

8 липня 2024 року Білопільський районний суд Сумської області засудив до трьох років позбавлення волі Свідка Єгови Віталія Криушенка. Як йдеться на сайті Свідків Єгови, у квітні 2024 року Віталій отримав повістку, але відмовився від військової служби через особисті переконання і шанобливо попросив дозволу проходити альтернативну (невійськову) службу. Після двох відкладень його апеляцію було відхилено 13 січня 2025 року. Вирок було виконано 28 січня. Криушенка посадили до Сумського слідчого ізолятора; на даний час він все ще ув’язнений.

35-річний сумлінний відмовник Сергій Нечаюк, одружений, батько двох дітей, був засуджений 10 грудня 2024 року Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області (справа № 689/2280/23) до трьох років позбавлення волі, 17 лютого 2025 року програв апеляцію в Хмельницькому апеляційному суді та 5 березня 2025 року був ув’язнений у Коломийській виправній колонії № 41 в Івано-Франківській області. Його касаційна скарга перебуває на розгляді у Верховному Суді, дата розгляду не призначена. Готуючись розпочати своє трирічне ув’язнення, Сергій сказав: «Брати і сестри моляться за мене, і це запевняє мене, що я не сам. Зі мною Єгова».

Ігор Носенко, вчитель суботньої школи та керівник відділу сімейного служіння у Верховинській громаді Буковинської конференції Церкви адвентистів сьомого дня, колишній оператор адвентистського телеканалу «Надія», був призваний до армії 3 грудня 2024 року, незважаючи на свою сумлінну відмову від військової служби та прохання про альтернативну невійськову службу; призов оскаржується в суді. Йому висунуто звинувачення у непокорі через відмову взяти до рук зброю, його ув’язнили в Івано-Франківській установі виконання покарань (№ 12), і наразі він перебуває під вартою.

32-річного львів’янина, баптиста Сергія Семчука 8 травня 2024 року Дзержинський (нині Шевченківський) районний суд Харкова засудив до п’яти років позбавлення волі за непокору (за статтею 402 Кримінального кодексу України) за відмову взяти до рук зброю, незважаючи на те, що спочатку його прохання проходити службу без зброї було задоволено. 30 вересня Харківський апеляційний суд відхилив його апеляцію. Його заарештували за місцем роботи в січні 2025 року і відправили до в’язниці у Львові, де він зустрів ще одного сумлінного відмовника, п’ятидесятника.

Адвентиста сьомого дня та сумлінного відмовника Андрія Скляра у листопаді 2024 року примусово мобілізували та піддали тортурам у ТЦК. Його тягнули за ніс, викручували мізинець, душили, поки він ледь не втратив свідомість. Наразі він залишається позбавленим свободи пересування у військовому навчальному центрі «Десна», незважаючи на неодноразові звернення Київської конференції Церкви Адвентистів сьомого дня з проханнями про його звільнення. Він продовжує відмовлятися носити зброю, приймати військову присягу, носити форму та отримувати зарплату військовослужбовця, попри тиск та постійні вимоги підпорядковуватися військовій дисципліні.

На фото: сліди тортур на обличчі Андрія Скляра.

Пастора херсонської Церкви «Храм Відновлення» Олександра Солонця, який пройшов альтернативну невійськову службу в 2016-2019 роках, примусово мобілізували на блокпості у Чернівецькій області співробітники Дністровського РТЦК та СП, коли він супроводжував групу підлітків на реабілітацію. Він примусово утримується у військовій частині та оскаржив мобілізацію до суду. Його релігійна громада записала відео з проханням звільнити його, але Солонця продовжують тримати у військовій частині, а його командири відхиляють усі звернення та ігнорують право людини на сумлінну відмову від військової служби.

Шокуючі історії катувань

Окрім описаної вище історії в’язня сумління Андрія Скляра, у звіті EBCO розповідаються й інші шокуючі історії застосування тортур до сумлінних відмовників від військової служби, наразі сумнівно звинувачених у злочинах проти військової дисципліни та звільнених з попереднього ув’язнення під заставу. У квітні 2025 року Комітет ООН проти катувань, зазначивши, що Україна вжила певних заходів для дотримання норм міжнародного гуманітарного права та міжнародного права з питань прав людини в контексті триваючого збройного конфлікту та окупації, висловив стурбованість повідомленнями про стверджуване жорстоке поводження офіцерів ТЦК із цивільними та особами, до яких застосовується військовий обов’язок, у тому числі допущені порушення щодо сумлінних відмовників від військової служби всупереч статтям 1–2, 12–14 та 16 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

49-річний адвентист Павло Галаган вперше був затриманий 10 січня 2024 року і подав письмову заяву про направлення на альтернативну невійськову службу. Його свавільно затримали працівники ТЦК у Перечині 5 червня, протримали шість годин, а о першій годині ночі доставили до військової частини в Рівненській області. Після повторної заяви про сумлінну відмову з проханням направити його на альтернативну невійськову службу його повернули до Закарпатського ОТЦК в Ужгороді, де йому відмовили в наданні адвоката. У ніч на 8 червня його доставили до військової частини в Черкасах, де він зустрів ще десятьох сумлінних відмовників – дев’ятьох Свідків Єгови та одного баптиста. Всі знову написали заяви з проханням про проходження альтернативної невійськової служби. У ніч на 9 червня їх раптово відпустили «після першої години ночі під час комендантської години в іншому місті, без документів, без грошей, без попередження». Повернувшись в Ужгород, Галаган подав заяву до райвідділку поліції про вчинення злочину посадовими особами Закарпатського обласного ТЦК. 11 червня його викликали на прийом до начальника Ужгородського РТЦК Ігоря Тищука. Він описує, як почув «несамовиті, нелюдські крики» чоловіка угорського походження, якого військові ТЦК били, катували та калічили, щоб змусити його підписати документ. “Весь той день”, – продовжує він, – “на мене чинився психологічний та моральний тиск з боку працівників Ужгородського РТЦК, що довело мене до нервового зриву. Після цього вони прив’язали мене ланцюгами до ліжка і почали фізично катувати, бити руками. (…) Удари наносилися по тілу та голові, били руками, кулаками та ногами”. Після цього офіцери змусили його підписати документ, перш ніж його звільнити, що він зробив “у стані шоку та емоцій після тяжких фізичних знущань, жорстоких тортур, завдання тілесних ушкоджень, у стані запаморочення і крайнього фізичного виснаження, неможливості оцінити ситуацію для прийняття правильного рішення, неможливості чітко бачити те, що написано в темній кімнаті через хворобу очей (глаукому)”. Згодом він подав письмові скарги до поліції, військової служби правопорядку та прокуратури, але ніхто не погодився їх розглядати.

36-річний баптист Кирило Берестовий, внутрішньо переміщена особа з Покровська на Донеччині, 1 липня 2024 року з’явився до Хмельницького ТЦК для уточнення даних. Він заявив про сумлінну відмову, надав документи, що підтверджують його членство в Церкві Баптистів, що належить до ВСЦ ЄХБ, і просив про направлення на альтернативну невійськову службу. Проігнорувавши це, ТЦК тієї ж ночі відправив його до військової частини на Закарпатті, де він знову безуспішно повторив своє прохання. О 23 годині, розповідає він, “один командир схопив мене за шию і витягнув з намету у місце, де було зовсім темно. Він бив мене по голові, бив в області серця. Я просив його зупинитися, але він продовжував”. Тортури тривали близько півгодини; вранці його повернули у військову частину, весь цей час не годували. Згодом він не тільки відмовився від зарплати, але й від їжі, оголосив голодування; кілька разів він потребував лікування. Свою скаргу він записав у вигляді відео, після чого у нього забрали мобільний телефон. Згодом йому пригрозили притягненням до кримінальної відповідальності за статтею 402 КК України (непокора) за відмову носити військову форму. Військова служба правопорядку в Києві згодом заявила, що розслідувала скарги Берестового, але визнала їх «недоведеними».

27-річного п’ятидесятника Олексія Каменного 12 червня викрали працівники Кам’янець-Подільського РТЦК Хмельницької області та доставили до військової частини, незважаючи на його прохання про направлення на альтернативну невійськову службу. Після 24 днів транспортування з однієї військової частини в іншу його повернули до ТЦК, де вдень 5 липня його побили двоє офіцерів, перш ніж відпустити. «Вони били мене руками і ногами по спині, тулубу і голові», — стверджує Каменний у письмовій заяві. Коли він втратив свідомість, його облили холодною водою, щоб він прийшов до тями, а потім катування поновилися. «Побиття супроводжувалося приниженням та знущаннями наді мною, і люди, які мене били, наполягали, щоб я відмовився від віри в Бога, постійно говорили, що віра в Бога — це омана». Згодом він поскаржився в поліцію, Державне бюро розслідувань і до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, але всі заперечували наявність будь-яких доказів. Він стверджує, що боїться за своє життя.

Каменний повідомляє, що він знає принаймні чотирьох інших місцевих сумлінних відмовників – баптистів і п’ятидесятників – яким погрожували та катували їх побиттям, одного з них били двічі у вересні 2024 року. Одного п’ятидесятника у серпні та вересні п’ять тижнів утримували у ТЦК. Баптист, ім’я якого не називається, влітку отримав повістку про призов за мобілізацією від Івано-Франківського ТЦК. Хоча він наполегливо заявляв, що з міркувань сумління не може прийняти військову присягу чи служити зі зброєю, його доставили до військової навчальної частини, де протягом приблизно десяти днів намагалися зломити його волю, в тому числі, не даючи йому їсти. Потім його перевели назад до ТЦК, де він протримався ще два дні, перш ніж був звільнений. Інший п’ятидесятник, який утримується у військовій частині на Рівненщині, якого катували побиттям під час першого затримання, назвав умови у військовій частині «сучасним рабством». «Мене намагалися зламати: чинили і чинять психологічний тиск, тримали три доби в холодній ямі, зачиняли в одиночній камері». Також повідомлялося, що солдати силою одягли сумлінного відмовника у військову форму, коли він відмовився її одягнути.

Про звіт EBCO та його загальні рекомендації

Кожного року Європейське бюро сумлінної відмови (European Bureau for Conscientious Objection, EBCO) публікує Щорічний звіт “Сумлінна відмова від військової служби в Європі”, в якому беруться до уваги повідомлення національних урядів, правозахисних інституцій, неурядових організацій та мереж солідарності. Звіт подається Європейському парламенту, Парламентській асамблеї та Комісару з прав людини Ради Європи, а також відповідним державним органам – і щоразу супроводжується низкою цільових рекомендацій. Його загальні рекомендації, застосовні до всіх європейських держав, вказані у звіті:

1. Якщо вони ще не зробили цього, перш за все, скасувати будь-яку обов’язкову військову службу, а тим часом утриматися від судового чи іншого переслідування сумлінних відмовників і тих, хто підтримує їх або просуває сумлінну відмову, без покладання на цих осіб жодних тягарів і вимог; або – по-друге – створити некаральну та недискримінаційну альтернативну службу суто цивільного характеру, яка не повинна бути підпорядкована військовій системі, натомість має формуватися і керуватися за участі сумлінних відмовників.
2. Визнати в законодавстві право на сумлінну відмову від військової служби, включаючи право на сумлінну відмову від усіх форм обов’язкового обліку, навчання та підготовки для цілей призову в мирний і воєнний час, і забезпечити можливість для всіх сумлінних відмовників не бути призваними до збройних сил, а для всіх військовослужбовців або осіб у військовому запасі і резерві забезпечити можливість звільнення без покарань у разі набуття ними сумлінної відмови, а також повністю захистити громадянські, економічні та політичні права сумлінних відмовників.
3. Визнати сумлінну відмову від військової служби життєво важливою частиною плюралізму та свободи релігій і переконань у демократичному суспільстві, забезпечити обізнаність щодо правомірності сумлінної відмови серед посадових осіб і громадськості та забезпечити недискримінацію сумлінних відмовників, які не повинні піддаватися травлі у кампаніях розпалювання ненависті та не повинні заздалегідь вважатися винними у злочині ухилення від призову на військову службу чи у будь-якому іншому злочині та не повинні бути примушені доводити свою невинуватість.
4. Негайно припинити будь-яке комплектування збройних сил особами віком до 18 років і припинити будь-яку військову підготовку таких осіб.
5. Приймати клопотання про надання притулку від усіх біженців, які втікають від військової служби в будь-якій країні, де не створено адекватні умови для сумлінних відмовників, і особливо в тих країнах, де їм загрожує примус до участі у збройному конфлікті.
6. Зменшити військові видатки та збільшити соціальні видатки, а також зробити доступними для громадян з сумлінною відмовою можливості забезпечити, щоб жодна частина податків, які вони сплачують особисто, не спрямовувалася на військові витрати.
7. Запровадити мирну освіту в усіх частинах освітньої системи та запобігти будь-якій мілітаризації навчальних програм.
8. Забезпечити належну турботу про сумлінних відмовників та ненасильницькі дії у інституційній та правовій підготовці до будь-яких видів надзвичайних ситуацій і небезпек, включаючи загрози існуванню нації, такі як війна, а також у реагуванні на передбачувані загрози для миру, пам’ятаючи, що легітимні переконання та докори сумління можуть не дозволити значній кількості цивільних осіб підпорядковуватися військовій системі, і за жодних обставин сумлінних відмовників від військової служби не можна зобов’язувати носити або використовувати зброю, навіть для самооборони країни.

Russia and Ukraine are called to release prisoners of conscience

The European Bureau for Conscientious Objection (EBCO) published an annual report which calls to release all prisoners of conscience in Ukraine, including those detained on Russia-occupied territories and those who suffered abuses because of harsh military mobilization for Ukrainian defensive war against Russian aggression. The report outlines 15 names of conscientious objectors that must be immediately released by Ukraine, including those imprisoned after conviction and held in pre-trial detention under Articles 336 (draft evasion) and 402 (disobedience) of the Criminal Code of Ukraine, and those detained in military units; it is emphasized that full number of detained objectors appear to be significantly higher and amounts at least to hundreds. The report also mentions that Jehovah’s Witnesses report 7 prisoners of conscience detained by Ukraine, and among 183 Jehovah’s Witnesses detained by Russia for their beliefs, including conscientious objection, 14 of the prisoners of conscience are detained in Crimea.

Human rights defenders also demand to protect human right to conscientious objection to military service in wartime and allow the objectors to serve the society peacefully. Conscientious objection to military service is a fundamental human right which must be protected, EBCO reminds. It is inherent in the human right to freedom of thought, conscience and religion, stated in Article 18 of the International Covenant on Civil and Political Rights (ICCPR), Article 10 of the Charter of Fundamental Rights of the European Union and other human rights treaties.

EBCO’s 2024 Annual Report on Conscientious Objection to Military Service in Europe is released at a time of escalating global militarisation, says the press-release. From the revival of conscription in Europe to the devastating impacts of ongoing wars, the protection and empowerment of conscientious objectors is more urgent than ever. This year’s report documents persistent violations of conscientious objectors’ rights – particularly in Russia, Ukraine, Belarus, Türkiye, Cyprus and Greece – and emerging threats to the right to conscientious objection under the Council of Europe framework.

EBCO stands in solidarity with all prisoners of conscience, nonviolent resisters to war and militarization around the world, and remains actively engaged in the international #ObjectWarCampaign, supporting Russian, Belarusian, and Ukrainian conscientious objectors and advocating for their protection and asylum in EU countries.

EBCO calls on the Russian Federation to respect the right to conscientious objection, end conscription and military propaganda, demilitarize education in occupied Ukrainian territories, and pursue full demilitarization.

EBCO also urges Ukraine to uphold this right during wartime and to cease the persecution of objectors and their supporters, including EBCO Board member Yurii Sheliazhenko.

EBCO welcomes the Venice Commission’s clear statement in its amicus curiae Opinion, concerning the case of Dmytro Zelinsky, that no objector can be forced to bear arms. FREE CIVILIANS reported about the Opinion, and Quakers translated it in Ukrainian for the Constitutional Court of Ukraine.

Objectors repressed by Russia on occupied territories of Ukraine

According to the EBCO report, War Resisters’ International in cooperation with Connection e.V. and the Ukrainian Pacifist Movement informed the UN that, contrary to Article 51 of the IV Geneva Convention, Russia imposes compulsory military registration and conscription, military indoctrination of children at schools, propagates and pressures for enlistment at the illegally occupied territories of Ukraine, that includes arbitrary detentions, tortures, and executions.

The report provides a link to a database of 875 Jehovah’s Witnesses persecuted by Russia for their beliefs, including conscientious objection. According to this database, among total number of the 183 prisoners of conscience, 14 are detained in Crimea, one (Vitaliy Burik) under house arrest and others imprisoned: Aleksandr Dubovenko, Sergey Filatov, Yuriy Gerashchenko, Artem Gerasimov, Viktor Kudinov, Aleksandr Litvinyuk, Vladimir Maladyka, Sergey Parfenovich, Vladimir Sakada, Igor Shmidt, Viktor Stashevskiy, Sergey Zhigalov, and Yevgeniy Zhukov.

Systemic human rights violations in Ukraine

The EBCO report raises several principal concerns regarding Ukraine and gives targeted recommendations regarding existing problems.

It points out that there are prisoners of conscience such as Mykhailo Adamovych, Vladyslav Bezsonov, Taras Bratchenko, Tymur Chyzhov, Serhii Ivanushchenko, Andrii Khomenko, Andrii Kliuka, Vitalii Kryushenko, Serhii Nechayuk, Ihor Nosenko, Oleksandr Radashko, Serhy Semchuk, Andrii Skliar, Oleksandr Solonets, Vasyl Volosheniuk and it is urgent their immediate release, as much as the release of all conscientious objectors imprisoned in penal institutions or detained in military units, convicted or held in pre-trial detention; it is also concerning that some conscientious objectors are indicted in various crimes, where these persecutions are imposed solely for their religion or belief.

Among principal concerns, imposition on society of the ideology of everyone’s duty to fight defensive war in the army or supporting the army with intolerance to and suppression of the pacifist dissent, that undermines pluralism of religions and beliefs and democratic civilian control. EBCO recommends to give serious consideration for offers of conscientious objectors to contribute by nonviolent action and peaceful work to the resilience of democratic civil society suffering from attacks of the Russian army.

EBCO is concerned by withdrawal during the current state of war of all recognition, and prior lack of full recognition, of the right to conscientious objection to military service, before, during, or after military service, irrespective of the beliefs on which the objection is based, or belonging to churches or other organisations. It is suggested that more efforts are needed to introduce legislation on alternative nonmilitary service in times of war in parliament and interdepartmental working group tasked to draft the amendments. Selective exemptions from conscription recently introduced for some clergy members in an attempt to placate the churches is not only based on their classification as “essential workers” with no recognition of conscientious objection, but ostensibly aimed at creating division in the churches, to incentivise clergy to refrain from advocacy of full protection of the right of regular believers to conscientious objection.

Punishment of conscientious objectors continues through persecution, discrimination, detention or even torture and inhumane treatment, as well as hostile media campaigns, EBCO reports. In accordance with a dictum of the Supreme Court, conscientious objection is treated as draft evasion punishable by the law. Even when the objector might be considered an essertial worker, like in the case of Valentyn Adamchuk, a Pentecostalist who works on Kyiv subway and participated in restoring the transportation after Russian drone and missile attacks, — the military recruiters, instead of supporting a request to give him a reservation, pushed for his mobilization, knowing that he is a conscientious objector, and then with blatant disrespect to human rights falsely reported to police the “draft evasion,” that led to rapid 3-years prison sentence. The UN High Commissioner for Human Rights documented the forced recruitment of five conscientious objectors (in the report, see paragraphs 90, 91), all had been detained by military personnel, threatened with violence and being sent to the front line; all had reported suffering ill-treatment and tortured, four of them by being beaten, suffocated, and dragged across the floor. FREE CIVILIANS reported earlier that Ukrainian pacifists had complained about tortures during the mobilization, citing cases investigated and published by Forum 18 and other sources.

Forced conscription and compulsory military registration practices (“busification”) continue, leading to cases of beating and deaths in military recruitment centers. Those lacking military registration are blocked from access to work, education (higher education institutions), or public services (such as consular services abroad). In February 2022-August 2024, the State Bureau of investigation was investigating no fewer than 408 (including 224 in 2024 alone) allegations of criminal behaviour, ranging from corruption to torture, in recruitment offices and military medical commissions; this also include allegations of negligence in fulfillment of recruitment plans, that put pressure on recruiters and incentivise to resort to harsh methods. Among the investigations of abuses finished in 2024 with indictment of military recruiters, there was cruel beating in Vinnytsia, arbitrary detention in Sambir (Lviv region), torture in Ternopil, and extortion of bribes at checkpoints under a threat of arbitrary detention and mobilization in Odesa region. Further investigations have subsequently been launched following a number of deaths in recruitment offices. The military recruiters persistently prevent conscripts from seeking legal aid and reportedly pressure members of the bar in sensitive cases. In September 2024, the UN Committee on Enforced Disappearances criticised Ukraine’s arbitrary detention of conscripts, including conscientious objectors, some of whom were held incommunicado, and urged full investigation of all allegations, prosecution of perpetrators and compensation of victims.

Complaints of unconstitutionality of legislation allowing punishment for conscientious objection, discriminating objectors and denying in alternative service in wartime, brought by former prisoners of conscience Dmytro Zelinsky (released in May 2025) and Vitalii Alekseienko (released in May 2023) are stalled at the Constitutional Court of Ukraine, which is currently not able to decide cases on the merits due to delays in appointing new judges. FREE CIVILIANS published an article on Alexeienko’s complaint.

Ukrainian refugee males of conscription age are facing attempts to force them to return to Ukraine or be deported by denial in consular services for not updated military registration, absence of Reserve+ military app on their smartphones or the lack of a correct code within it, no exceptions made for conscientious objectors. Many of these men have been living in Europe for decades and have completely lost ties with Ukraine, including not having bank accounts in Ukrainian banks — yet bank identification (BankID) is a key element for authorization in the Reserve+ application. Refusals to issue or renew Ukrainian international passports, which are necessary for extending residence permits, cause inability to renew residency permits, loss of legal status and the risk of deportation. Restrictions on consular services constitute a form of coercion, as men are forced either to return to Ukraine and face the risk of forced conscription, or to remain abroad without valid documents, which severely limits their freedom of movement, residency rights, and access to legal protection. That might require European states to recognize expired Ukrainian passports, since, as argued in petition of Ukrainians to European Parliament No 1453/2024, these restrictions on the issue of passports are a violation of human rights.

Reporting about 15 prisoners of conscience and other cases of well-documented human rights violations, most of which are already internationally known, EBCO warns that it might be much more cases of prosecution, pretrial detention, sentencing, imprisonment, arbitrary detention and cruel treatment of conscientious objectors, as the statistics of prosecution and courts suggests, as well as known lists of names for prayers for hundreds of persecuted conscientious objectors in Ukrainian churches. The report points out on wide-scale spontaneous popular resistance to military draft in Ukraine, more than 6 millions eligible males failing to undergo mandatory registration for the purposes of conscription despite threats of severe punishment. Unfortunately, this unwillingness to fight war rarely coincides with awareness of human right to conscientious objection and readiness to nonviolent action needed to stop Russian aggression and ensure resilience of civilian people and democracy in Ukraine, that might be a legitimate way of peaceful national service instead of contributing to war effort. In the cases reported by EBCO, the objectors proved their sincerity by requests for alternative nonmilitary service and belonging to churches whose teachings prohibit use of weapons; number of members of such churches and religious organizations, according to interdepartmental working group tasked with drafting the law on alternative service in wartime, might amount to 500 000.

Prisoners of conscience in Ukraine

The report outlines details in the cases of prisoners of conscience in Ukraine urging their immediate release.

Three Jehovah’s Witnesses are held in pre-trial detention charged in disobedience after refusal to take military weapons after forced conscription: Mykhailo Adamovych is held in Guardhouse of the Military Police in Chernihiv Region; Andrii Klyuka is held in Khmelnytskyi Detention Center; and Oleksandr Radashko is held in Ivano-Frankivsk Detention Center. As the website of their church informs, “between January and March 2025, soldiers forcefully transported Brothers Mykhailo Adamovych (age 40), Yaroslav Bodnarchuk (age 28), and Oleksandr Radashko (age 35) to military compounds, amounting to a de facto start of military service under Ukrainian law. When these brothers conscientiously objected and refused to put on a uniform or take up arms, they were charged with rejecting orders under military law and detained. Mykhailo and Oleksandr remain in pretrial detention while awaiting their trials; Yaroslav has been released on bail. If convicted, they could each receive anywhere from five to ten years in prison.” Similar abuse suffered Volodymyr Baranov whose case FREE CIVILIANS reported earlier, currently also released on the bail.

Vladyslav Bezsonov, a 28 year old Seventh-day Adventist from Poltava, completed alternative service in 2016-2018 and in 2024, after being stopped and served a draft call, wrote a request for alternative nonmilitary service instead of mobilisation. Poltava Regional Military Administration on 26 April 2024 denied the request, writing in reply that consideration of such requests is suspended for the time of martial law or to the moment of adoption of regulations of alternative service under martial law. Later he was arbitrarily detained at the street, forcibly transported to recruitment center, not allowed to make a call to relatives, subjected to pressure and threats, enlisted despite reiterated conscientious objection and refusal to take up arms or wear uniform, and since then detained in a military unit.

Taras Bratchenko, an Evangelical, who finished a Bible college in 2015 and attended the New Beginning Evangelical Church that prohibits use of weapons, was conscripted in 2023 and allowed to perform noncombat duties in a border guard as a stoker, unloading cars, and harvesting firewood. On 11 April 2024, he was detained without a bail at Cherkasy Pre-Trial Detention Center and charged in disobedience for refusal to comply with an order to take weapons and depart to the combat zone. He was sentenced to 6 years of prison.

Baptists Tymur Chyzhov and Vasyl Volosheniuk, a pastor baptised in 2006 and a member of a church choir baptized in 2012 in Vifaniya Evangelical Christian Baptist Church that prohibits use of weapons, with the start of Russian invasion moved from Mariupol to Budyatichi village in Volyn region and were forcibly taken to military unit by recruiters on 29 January 2024. They were promised and agreed to serve without weapons, uniform and taking oath, but after enlistment commander ordered them to take up arms; they refused, were charged in disobedience and in May detained, then released on the bail and warned that it is their duty after the release to return to military unit and continue military service. They returned home instead, attempted to leave Ukraine without success, apprehended and detained in Lviv Penitentiary Institution No 19 in June 2024 with additional charge in desertion. On 22 November 2024, Sheptytsky City Court of Lviv Region found them not guilty in desertion but guilty in disobedience and sentenced both to 5 years of prison. On 28 February 2025 Lviv Court of Appeal upheld the sentence citing opinion of the Supreme Court that no religious beliefs could justify draft evasion, in somewhat contradictory judgment that admits, citing evidence of prosecution, that the objectors were commanded, and refused to, bear arms, but then claims that duties they were commanded to perform are allegedly not related to using weapons. The objectors submitted a cassation complaint.

Serhii Ivanushchenko, 48 year old Jehovah’s Witness, against whom proceedings had been instituted on 22nd February 2024, was tried as case no. 573/406/24 in Bilopilia Court on 28th March and sentenced to three years’ imprisonment. Firm in his conviction that servants of God should not “learn war anymore,” (Isaiah 2:4) he appeared before the draft board and respectfully refused to perform military service, says a website of Jehovah’s Witnesses. Ivanushchenko had previously served in the military as a medical instructor, but he had subsequently become unable (for reasons not connected with his faith) to stand the sight of blood. He had been baptised as a Jehovah’s Witness in November 2023, which the Court considered suspiciously recent, but the defence insisted had not been in order to avoid military service. The verdict and sentence were confirmed on 18th November by Sumy Appeals Court, to take immediate effect. It was in fact implemented on 12th February 2025. He is currently imprisoned in Pervomayska Penal Colony No. 117, Kharkiv Region. In a new disturbing judgment the Supreme Court upheld prison sentence for Ivanushchenko, opining that everyone should fight the war.

On 28th July 2024, in case no. 583/3259/24 Okthyrka District Court in Sumy Region sentenced Andrii Khomenko, a Jehovah’s Witness elder, to three years’ imprisonment. As a student, before converting, the defendant had followed a military subordinate course, making him liable to priority mobilisation. He and his wife, Iryna, have two sons. As a family, they regularly study the Bible and share thoughts of comfort and hope from the Bible with people in their community. Immediately after the war began in 2022, Andrii volunteered to help displaced individuals find accommodations and get medications for elderly people. Motivated by his sincere religious beliefs, Andrii requested alternative civilian service when he was drafted into the army in March 2024, tells the website of Jehovah’s Witnesses. His request was rejected, and he was sentenced for three years of prison for his conscientious objection. The verdict and sentence were confirmed on 23rd December by Sumy Appeal Court. Subsequently Khomenko was imprisoned in Sumy Detention Centre on 4th February 2025. His cassation complaint is pending before the Supreme Court, hearings are scheduled on 25 September 2025. Shortly before his imprisonment, Andrii remarked: “I am confident that even in the worst circumstances, Jehovah will always be there to support me and give me inner peace.”

On 8th July, Jehovah’s Witness Vitalii Kruyshenko was sentenced to three years’ imprisonment by Bilopilia Court. After receiving a military summons in April 2024, Vitalii’s personal convictions prompted him to respectfully request alternative civilian service, says a website of his church. After two postponements his appeal was rejected on 13th January 2025. The sentence was implemented on 28th January. Kruyshenko is currently serving his sentence in Sumy Detention Centre.

Serhii Nechayuk, a 35-year-old conscientious objector and married father of two, was sentenced on 10 December 2024 by Yarmolynetskyi District Court of Khmelnytskyi Region (case no. 689/2280/23) to three years’ imprisonment, lost his appeal in Khmelnytsky Appellate Court on 17 February, and was imprisoned in Kolomyia Penal Colony No. 41, Ivano-Frankivsk Region, on 5th March 2025. His cassation complaint is pending before the Supreme Court, date of hearing is not scheduled yet. As he prepared to start his three-year prison sentence, Serhii said: “The sincere prayers of my brothers and sisters in my behalf prove that I am not alone. Jehovah is with me.”

Ihor Nosenko, a teacher in Sabbath school and head of the family ministry department in the Verkhovyna community of the Bukovina Conference of the Seventh-day Adventist Church, former camera-man at Adventist TV channel Nadiya (Hope), was conscripted 3 December 2024 despite his conscientious objection to military service and request for alternative non-military service; the conscription is challenged in the court. He was charged in disobedience because of his refusal to take up arms, jailed in Ivano-Frankivsk Penitentiary Institution No 12 and currently is held in pre-trial detention.

32-year-old Baptist from Lviv, conscientious objector Serhy Semchuk was sentenced in Kharkiv’s Dzerzhinsky District Court on 8th May 2024 to five years imprisonment for disobedience (under Article 402 of the Criminal Code of Ukraine) for his refusal to take up weapons, despite the fact that his request to serve in an unarmed capacity had initially been accepted. On 30th September, his appeal was rejected by the Kharkiv Appeal Court. He was arrested at his place of work January 2025 and taken to prison in Lviv, where he found at least one other conscientious objector, a Pentecostalist.

Seventh-day Adventist and conscientious objector Andrii Skliar was subjected to torture by military recruiters and forcibly conscripted in November 2024. They pulled his nose, twisted his little finger, strangled him until he almost lost consciousness. He currently remains detained at the Desna military training center, despite repeated appeals from the Kyiv Conference of the Seventh-day Adventist Church requesting his release. He continues to refuse to bear arms, take the military oath, wear a uniform, or accept a soldier’s salary, despite the pressure and continuing demands to subordinate to military discipline.

On the photo: traces of torture on Andrii Skliar’s face.

Pastor Oleksandr Solonets of the “Hram Vidnovlennya” (Restoration Temple) Church in Kherson, who underwent alternative non-military service in 2016-2019, was forcibly conscripted on a checkpoint in Chernivtsi region when he cared for a group of teenagers in travel for rehabilitation. He is detained in a military unit and contested in court the enlistment. His faith community recorded a video asking for his release, but he remains detained in a military unit, and his commanders deny all appeals and ignore human right to conscientious objection to military service.

Shocking stories of tortures

Apart of the story of prisoner of conscience Andrii Skliar, described above, the EBCO report tells other shocking stories of tortures inflicted on conscientious objectors, currently dubiously accused in crimes against the military discipline and released on bail. In April 2025, UN Committee against Torture, noting that Ukraine taken some measures to abide by international humanitarian law and international human rights law in the context of the ongoing armed conflict and occupation, expressed concern by reports indicating alleged abuses committed by enlistment officers towards civilians and conscripts, including towards conscientious objectors, that goes contrary to Articles 1–2, 12-14 and 16 of the Convention against Torture and Other Cruel, Inhuman or Degrading Treatment or Punishment.

Adventist Pavlo Halagan, aged 49, had first been apprehended on 10th January 2024 and submitted a written request for transfer to alternative civilian service. He was arbitrarily detained by officers of Perechin Recruitment Office on 5th June, held for six hours, then transferred at 1am to a military unit in Rivne Region. Having again declared his conscientious objection and requested transfer to alternative civilian service, he was returned to the Zakarpattia Regional Recruitment Office at Uzhhorod, where he was refused access to a lawyer. On the night of 8th June, he was taken to a military unit in Cherkasy, where he found ten other conscientious objectors – nine Jehovah’s Witnesses and a Baptist. All again wrote statements asking for alternative civilian service. On the night of 9th June they were suddenly released “alone in the middle of the night after 1 am during the curfew in a different city, without personal registration documents, without money, without warning.” Once back in Uzhhorod, Halagan filed a complaint with the District police about officials of the Zakarpattia Regional Recruitment Office. On 11th June, he was summoned to see Ihor Tyschuk, head of the Uzhhorod Recruitment Office. He describes hearing “the frantic, inhuman screams” of a man of Hungarian origin, being beaten, tortured and mutilated by officials in order to force him to sign a document. “Throughout that day”, he continues, “I received psychological and moral pressure from the employees of the Uzhhorod branch of the Recruitment Office, which led me to a nervous breakdown. After this they tied me to the bed with chains and began to physically torture, punch and beat me. (…) The inflicted blows were aimed at the body and head, beating with hands, fists and feet”. Officials then forced him to sign a statement, which he did “in a state of shock and emotion after the severe physical abuse, brutal torture, mutilation, dizziness, in a state of extreme physical exhaustion, inability to assess reality in order to make the right decision, inability to see clearly what is written in a dark room due to the disease of my eyes (glaucoma)”, before releasing him. He subsequently submitted written complaints to the police, the military police and the prosecutor’s office, but none agreed to handle them.

Baptist Kirill Berestovoi, 36, an internally-displaced person from Pokrovsk in Donetsk Region, reported to the Recruitment Office in Khmelnitskyi on 1st July in order to update his details. He declared his conscientious objection, provided documentation of his membership of the Council of Churches Baptists, and requested transfer to alternative civilian service. Ignoring this, the recruitment office sent him that night to a military unit in Zakarpattia, where he again repeated his request without success. At 11pm, he reports, “one commander grabbed me by the neck and dragged me out of the tent, where it was completely dark. He hit me on the head, beat me around the heart. I asked him to stop, but he continued.” The torture continued for about half an hour; in the morning he was returned to the unit, not having been fed all this time. He subsequently not only refused all pay, but also food from the canteen, declaring a hunger strike; medical intervention was necessary more than once. He recorded his complaint in the form of a video, following which his mobile phone was confiscated. Eventually he was threatened with prosecution under Article 402 of Criminal Code of Ukraine (disobedience) for refusal to wear a military uniform. The Military Police in Kyiv subsequently claimed to have investigated Berestovoi’s complaints, but found them “not proven”.

Pentecostalist Oleksy Kamiennoi, 27, was abducted by officials of the Kamianets-Podilsky District Recruitment Office in Khmelnitsky Region on 12th June, and taken to a military unit, despite his request to be transferred to alternative civilian service. After 24 days of being sent from one military unit to another he was returned to the Recruitment Office, where on the afternoon of 5th July he was beaten by two officers before being released. “They beat me with their hands and feet on the back, body, and head,” said Kamiennoi in a written statement. When he passed out, cold water was poured on him to revive him, and then the torture resumed. “The beating was accompanied by bullying and abuse of me, the people who beat me insisted that I renounce my belief in God, they constantly said that belief in God is delusional”. He subsequently complained to the police, the State bureau of investigation and the Parliamentary Commissioner for Human Rights, but all denied that there was any evidence. He claims to be in fear for his life.

Kamennoi reports that he knows at least four other local conscientious objectors – Baptists and Pentecostalists – who have been threatened and tortured with beatings, one of them twice in September. One Pentecostalist had been held for five weeks at the recruitment office in August and September. An unnamed Baptist was summoned for mobilisation by Ivano-Frankivsk Recruitment Office during the Summer. Despite his insistence that on grounds of conscience he was unable to swear the military oath or to serve with weapons he was taken to a military training camp where over about ten days attempts were made to break his will, including by withholding food. He was then transferred back to the Recruitment Office, where he was held for a further two days before being released, apparently without any prosecution envisaged. Another Pentecostalist being held in a military unit in Rivne Region – who was tortured by beating when he was first detained – described conditions in the military unit as “modern slavery”. “They tried to break me: they exerted and are exerting psychological pressure, they locked me in a cold pit for three days, as well as a solitary confinement cell”. Yet another report tells of soldiers forcibly dressing a conscientious objector in a military uniform when he had refused to put it on.

About the EBCO report and its general recommendations

Each year, EBCO publishes its Annual Report on Conscientious Objection to Military Service in Europe, drawing on contributions from national governments, human rights institutions, NGOs, and solidarity networks. The report is presented to the European Parliament, the Parliamentary Assembly and Commissioner for Human Rights of the Council of Europe, and relevant state authorities – each time accompanied by a set of targeted recommendations. Its general recommendations, applicable to all European States, are indicated in the report:

1. if they have not already done so, to abolish all compulsory military service, and meanwhile refrain from prosecuting or otherwise harassing conscientious objectors, those who support them or advocate conscientious objection, with no further action required from such persons; or –secondly– providing a nonpunitive and non-discriminatory alternative service of purely civilian nature, that must be not subservient to the military system, but designed and managed with participation of conscientious objectors;
2. to recognise in law the right to conscientious objection to military service, including the right to conscientious objection to all forms of mandatory registration, education and training for the purposes of conscription in peacetime and in time of war, and ensure that it is possible for all conscientious objectors to avoid enlistment in the armed forces and for all serving members of the armed forces or reservists to obtain release without penalties should they develop conscientious objections, and that the civil, economic and political rights of conscientious objectors are fully protected;
3. to recognize conscientious objection as a vital part of pluralism and freedom of religions and beliefs in democratic society, ensure awareness of legitimacy of conscientious objection among officials and the public, and ensure non-discrimination of conscientious objectors, who should not be subjected to hate campaigns and should not be presumed guilty in crime of draft evasion, or any other crime, and compelled to prove their innocence;
4. to immediately cease any recruitment into the armed forces of persons aged under 18 and stop any military-type training of such persons;
5. to accept applications for asylum from all persons seeking to escape military service in any country where there is no adequate provision for conscientious objectors, and especially where they are in danger of being otherwise forced to participate in armed conflict;
6. to decrease military expenditure and increase social spending, and to make available to citizens with conscientious objections means of specifying that no part of the taxes which they have personally paid is directed towards military expenditure;
7. to introduce peace education in all parts of the education system and prevent any form of militarisation of curricula.
8. To make adequate arrangements for conscientious objectors and nonviolent action in their institutional and legal preparations for any kind of emergencies and responses to perceived threats for peace, remembering that legitimate scruples of conscience might preclude significant number of civilians from subordinating to military system, and under no circumstances may a conscientious objector to military service be obliged to bear or use arms, even in self-defence of the country.