People need hope for peace. We need to work to make this hope come true. It is impossible to kill all enemies: this is naїve utopia. But it is possible to invite the whole world to an honest dialogue, where there will be no lies and responsible understanding will replace enmity. Ukraine made such an invitation, declaring her commitment to the ideas of democracy and a just peace. The summit in Switzerland is the first step to end the war peacefully in accordance with the principles of the UN Charter. One step is not enough, there is a long way ahead. Many rely on brute force and despise diplomacy, communication becomes difficult due to rigid positions and contemptuous refusals to participate in dialogue. Ukraine continues to suffer under the strikes of Russian missiles and drones. For the sake of an aggressive offensive, in which thousands die every day, the military commissars of the aggressor state hunt down people and throw them to certain death. They repress even those whose conscience strongly prohibits to kill, who no more likely could be turned into soldiers than trees or lanterns: the army’s legal nihilism unchanged from Soviet times. Unfortunately, a similar problem remains in Ukraine as well and it is worsening because of desperation and bitterness provoked by the barbaric invasion of Putin’s horde. We must not allow darkness to engulf our home, both literally and figuratively. Hope and conscience are the power bank that will help humanity survive any blackouts. Let us keep our hope for peace, to remain ourselves, the free civilians, and protect peace without arms in our beloved home, Ukraine, and in our great common home, on planet Earth.
Людям потрібна надія на мир. Потрібно працювати, щоб ця надія здійснилася. Неможливо знищити всіх ворогів: це наївна утопія. Але цілком реально запросити весь світ до чесного діалогу, де не буде брехні та відповідальне порозуміння прийде на зміну ворожнечі. Україна зробила таке запрошення, декларуючи відданість ідеям демократії та справедливого миру. Саміт у Швейцарії є першим кроком, щоб відповідно до принципів Статуту ООН покласти край війні мирним шляхом. Одного кроку мало, попереду довгий шлях. Багато хто покладається на грубу силу та зневажає дипломатію, спілкування ускладнюється через жорсткі позиції та зверхні відмови від участі в діалозі. Україна продовжує страждати під ударами російських ракет. Заради агресивного наступу, в якому тисячі гинуть щодня, воєнкоми держави-агресора полюють на людей і кидають їх на вірну смерть. Репресують навіть тих, кому совість не дозволяє вбивати, кого зробити солдатами не більш реально, ніж дерева чи ліхтарі: армійський правовий нігілізм зберігся з радянських часів. На жаль, подібна проблема залишається також в Україні та погіршується через відчай і озлобленість, спровоковані варварським вторгненням путінської орди. Ми не маємо дозволити темряві поглинути нашу домівку як в прямому, так і в переносному сенсі. Надія і совість – це той павербанк, завдяки якому людяність переживе будь-які блекаути. Зберігаймо нашу надію на мир, щоб залишатися собою, вільними цивільними людьми і захистити без зброї мир у нашій улюбленій домівці, Україні, та у нашій великій спільній домівці, на планеті Земля.