Конституційний Суд України вирішує, чи має право держава відмовляти у альтернативній службі тим, хто не може служити у війську за переконаннями, і чи можна ув’язнювати людей за вірність власній совісті.

Constitutional Court of Ukraine decides whether the state have a right to deny in alternative service to those who can’t join the army because of beliefs, and whether it is legitimate to imprison people for holding fast to high standards of conscience (read the article in English below).

Читайте також: / Read also:

• Росію і Україну закликали звільнити в’язнів сумління. Russia and Ukraine are called to release prisoners of conscience

• Конституційний Суд України розгляне справу сумлінного відмовника / Constitutional Court of Ukraine will hear conscientious objector’s case

Другий сенат Конституційного Суду України 15 жовтня вирішив розглядати в одному конституційному провадженні справу за конституційними скаргами Віталія Алексеєнка, Сергія Іванущенка та Дмитра Зелінського. Раніше про наявність підстав для об’єднання конституційних проваджень йшлося у юридичному висновку (amicus curiae) директора Інституту миру і права Юрія Шеляженка, який Суд вирішив приєднати до матеріалів справи 1 жовтня.

Троє в’язнів сумління, двоє з яких вже вийшли на свободу, просять Суд визнати неконституційними відсутність альтернативної невійськової служби замість призову під час війни та кримінальне покарання від 3 до 5 років тюрми за сумлінну відмову від військової служби, що є не злочином, а правом людини, яке в демократичних країнах поважали навіть під час світових воєн. Тепер Суд вирішуватиме, чи відповідають Конституції України оспорювані статті 1, 2 та 4 Закону України “Про альтернативну (невійськову) службу” та стаття 336 Кримінального кодексу України.

Дмитро Зелінський є вірним Церкви Адвентистів сьомого дня. Його релігійні переконання не дозволяють користуватися зброєю, але він готовий служити суспільству і захищати життя на альтернативній службі. Коли він заявив про це в ТЦК, його притягнули до суду за, нібито, ухилення від призову, а насправді, по суті, за тверду християнську віру. У суді один зі свідків, помічник пастора, пояснив, що Церква бере активну участь у захисті держави та людей невійськовими методами, що проявляється через волонтерство, медичну та соціальну допомогу. Зелінського виправдали, але Тернопільський апеляційний суд за скаргою прокурора скасував виправдувальний вирок та засудив його до 3-х років тюрми. Його ув’язнили у серпні 2023 року і звільнили умовно-достроково у травні 2025 року.

Християнський пацифіст Віталій Алексеєнко не належить до жодної церкви, але у своїх пошуках істини дотримується суворої духовної дисципліни. У молодості Віталій проходив альтернативну службу в Узбекистані. Прохання про альтернативну службу в ТЦК завершилися для нього притягненням до суду. Віталій провів у тюрмі три місяці, був звільнений Верховним Судом після міжнародного скандалу і засуджений умовно при новому розгляді справи. Втім, попри проявлене милосердя, все одно було несправедливо ставити клеймо злочинця на чесній людині, яка просто слідує своїй совісті та заповіді “не вбивай”. Як багато сумлінних відмовників до війни, які проходили альтернативну службу, Алексеєнко знайшов роботу листоноші у Івано-Франківську і був заброньований “Укрпоштою”. Віталій переконаний, що це християнський спосіб мирно захищати Україну, бути миротворцем за вченням Христа, допомагати людям підтримувати зв’язок попри злочинні атаки російської армії.

В’язень сумління Сергій Іванущенко є Свідком Єгови. Твердо переконаний у тому, що Божі служителі не мають учитися воювати, як сказано у книзі пророка Ісаї, він з’явився до ТЦК і шанобливо відмовився від проходження військової служби. Його одновірці беруть участь у мирній праці в громадських інтересах, турбуються про хворих і знедолених людей та про довкілля. З лютого 2025 року він позбавлений свободи у Первомайській виправній колонії № 117. Станом на вересень 2025 року в Україні були ув’язнені за віру 8 Свідків Єгови. Європейська асоціація Свідків Єгови повідомляла про 1139 випадків силового призову віруючих, 886 кримінальних проваджень проти них за статтею 336 КК України (ухилення від призову по мобілізації) та 36 проваджень за статтями 402 (непокора) і 407 (СЗЧ) КК України. Юридичний висновок (amicus curiae) Європейської асоціації Свідків Єгови Конституційний Суд України також приєднав до матеріалів провадження.

Як повідомлялося у брифінгу Голос совісті, 1 жовтня Конституційний Суд України почав розглядати конституційні скарги на мобілізацію і покарання людей, яким совість забороняє брати участь у війні, і обмеження доступу до альтернативної служби за статтями 1, 2 та 4 Закону України “Про альтернативну (невійськову) службу” та статтею 336 Кримінального кодексу України.

На допомогу Суду подано юридичний висновок Інституту миру і права, де обґрунтовано, що окремі приписи цих статей суперечать Конституції України. У висновку йдеться, що право мати релігійні чи подібні до них за глибиною і щирістю переконання, несумісні із виконанням військового обов’язку, не може обмежуватися державою. Статтею 35 Конституції України передбачено такий юридичний засіб захисту цього права, як альтернативна невійськова служба цивільного характеру на заміну будь-якому підпорядкуванню військовим. Навіть якщо б вона не була прямо передбачена Конституцією, її створення вимагав би принцип рівності всіх перед законом за статтею 24 Конституції України, який має виконуватися навіть під час війни згідно із статтею 64 Конституції України. Обмеження застосування альтернативної служби як засобу юридичного захисту абсолютної конституційної свободи релігії чи переконань (світогляду і віросповідання) у внутрішньому аспекті (forum internum) окремими приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», а також можливість кримінального покарання у вигляді позбавлення волі за сумлінну відмову окремим приписом статті 336 КК України суперечить статтям 24, 35, 64 Конституції України. Крім того, імпліцитна презумпція недобросовісності сумлінних відмовників за ст. 336 КК України суперечить статтям 62, 64 Конституції України у частині принципу презумпції невинуватості, який має дотримуватися в умовах правового режиму воєнного стану. Отже, наявні підстави для визнання неконституційними цих приписів законів України, йдеться у юридичному висновку Інституту миру і права.

Закон може вимагати від людей лише те, що вони можуть виконати, інакше такий закон не працюватиме і його постійно порушуватимуть та не поважатимуть. Громадянський обов’язок із захисту України, передбачений статтею 65 Конституції України, не обмежується службою у війську і може виконуватися мирною працею, у беззбройному захисті цивільних і ненасильницькому спротиві російській агресії. Для людей, яким переконання не дозволяють служити у війську, мирний захист України є єдиним можливим варіантом. Вимагати від них військової служби означало б вимагати неможливого, а отже, дискримінувати їх, карати їх за віру. Таке кричуще порушення прав людини не допускається у демократичному суспільстві навіть під час війни, бо абсурдна жорстокість несумісна в принципі з поняттям закону.

Право мати релігійні чи гуманістичні переконання, несумісні із військовим обов’язком, не може обмежуватися державою ні за яких умов, навіть під час війни. Совість категорично забороняє сумлінним відмовникам служити війні та армії. Держава не може змінити їхні переконання і досвід ненасильницького життя та самозахисту. Ніякі знущання, тортури та неволя не змусять замовкнути голос совісті.

Проти природи людини безсилі навіть найбільш люті тирани: і Сталіну, і Гітлеру не вдалося знищити релігійний пацифізм розстрілами, депортаціями та концтаборами, і слава мучеників живе, а їх гнобителям залишилася ганьба та історична поразка.

Магатма Ганді в Індії й герої Корюківки в Україні довели силу мирних людей, які без зброї можуть змусити танки окупантів їхати заднім ходом.

Саме тому Вінстон Черчилль наголошував, що держава поважає право на сумлінну відмову під час другої світової війни.

Демократична держава, щоб не розвалитися у безглуздій війні проти совісті, має дбати, щоб люди, які обрали ненасильницький спосіб життя і мають досвід мирного опору та непокори насильству, захищали мир без насильства, на альтернативній невійськовій службі. Адже, як сказав Президент Зеленський, на одного воїна має бути вісім цивільних для стійкості економіки під час війни на виснаження: якщо ви не воюєте, але працюєте і платите податки, ви теж захищаєте Україну.

Constitutional complaints of three conscientious objectors will be judged jointly

On 15 October 2025, the Second Senate of the Constitutional Court of Ukraine decided to consider constitutional complaints of Vitalii Alekseienko, Serhii Ivanushchenko, and Dmytro Zelinsky jointly in one constitutional proceeding. Previously, reasons to join the constitutional proceedings were pointed out in the amicus curiae brief submitted by the Director of the Institute of Peace and Law, Yurii Sheliazhenko, which the Court decided to add to the case file on 1st October.

Three prisoners of conscience, two of whom have already been released, ask the Court to declare unconstitutional and avoid legislation that allows to deny in alternative non-military service instead of conscription during wartime and to punish with 3-5 years of prison for conscientious objection to military service, which is not a crime, but a human right that was respected in democratic countries even during world wars. Now the Court will decide whether the disputed Articles 1, 2 and 4 of the Law of Ukraine “On Alternative (Non-Military) Service” and Article 336 of the Criminal Code of Ukraine contradict the Constitution of Ukraine.

Dmytro Zelinsky is a member of the Seventh-day Adventist Church. His religious beliefs do not allow him to use weapons, but he is ready to serve society and protect life at alternative service. When he declared this to the Territorial Conscription Center (TCC), he was brought to trial for alleged crime of draft evasion, but in fact for his firm Christian faith. In court, one of the witnesses, an assistant pastor, explained that the Church takes an active part in protecting the country and people through non-military methods, such as offering medical and social assistance, and the help of volunteers to those who are in need or suffering. Zelinsky was acquitted in the first instance, but the Ternopil Court of Appeal, upon the prosecutor’s complaint, overturned the acquittal and sentenced him to 3 years in prison. He was imprisoned in August 2023 and released on parole in May 2025.

A Christian pacifist Vitalii Alekseienko does not belong to any church, but in his search for truth adheres to strict spiritual discipline. In his youth, Vitalii underwent alternative service in Uzbekistan. Requests for alternative service in the TCC caused criminal prosecution and a prison sentence. Vitalii spent three months behind the bars, was released by the Supreme Court after an international scandal, and a new trial ended with a suspended sentence. However, despite the relative mercy, it was still unfair to brand as a criminal the honest person who simply follows his conscience and the commandment “thou shalt not kill”. Like many conscientious objectors who chose alternative service in a peacetime, Alekseienko found a job of postman in Ivano-Frankivsk and was reserved from conscription by the Ukrposhta postal service. Vitalii believes that this is a Christian way to defend Ukraine peacefully, to be a peacemaker according to the teachings of Christ, to help people maintain communication despite the criminal attacks of the Russian army.

Prisoner of conscience Serhii Ivanushchenko is a Jehovah’s Witness. He is convinced that those who serve God should not learn to fight war, as stated in the book of the prophet Isaiah, so he appeared before the TCC and respectfully refused to undergo military service. His brethren in faith participate in peaceful work in the public interest, care about sick and disadvantaged people and the environment. Since February 2025, he has been deprived of his freedom in Pervomaisk Correctional Colony No. 117. As of September 2025, eighth Jehovah’s Witnesses were imprisoned for their faith in Ukraine. The European Association of Jehovah’s Witnesses reported 1,139 cases of forced conscription of believers, 886 criminal proceedings against them under Article 336 of the Criminal Code of Ukraine (evasion of conscription for mobilization) and 36 proceedings under Articles 402 (disobedience) and 407 (AWOL) of the Criminal Code of Ukraine. The Constitutional Court of Ukraine also added to the case file an amicus curiae brief of the European Association of Jehovah’s Witnesses.

As reported in the Voice of Conscience briefing, on 1st October 2025 the Constitutional Court of Ukraine began considering constitutional complaints related to mobilization and punishment of people whose conscience forbids them from participating in the war and restriction of access to alternative service under Articles 1, 2 and 4 of the Law of Ukraine “On Alternative (Non-Military) Service” and Article 336 of the Criminal Code of Ukraine.

To help the Court, the Institute of Peace and Law submitted an amicus curiae brief which explains that certain provisions of these articles contradict the Constitution of Ukraine. The brief states that the right to have religious or similarly serious beliefs, incompatible with the performance of military duty, cannot be restricted by the state. Article 35 of the Constitution of Ukraine prescribes a remedy to protect the right to have such beliefs, namely the alternative non-military service of a civilian nature instead of any subordination to the military system. Even if it were not expressly provided for by the Constitution, creation of the alternative service would be required by the principle of equality of all before the law under Article 24 of the Constitution of Ukraine, which must be observed even in times of war in accordance with Article 64 of the Constitution of Ukraine. The restriction in access to alternative service as a means of legal protection of absolute constitutional freedom of religion or belief (worldview) in the internal aspect (forum internum) by Articles 1, 2, 4 of the Law of Ukraine “On Alternative (Non-Military) Service”, as well as penalization of conscientious objection with imprisonment by Article 336 of the Criminal Code of Ukraine contradicts Articles 24, 35, 64 of the Constitution of Ukraine. In addition, the implicit presumption of guilt of conscientious objectors under Article 336 of the Criminal Code of Ukraine contradicts Articles 62, 64 of the Constitution of Ukraine in terms of the principle of presumption of innocence, which must be observed under the legal regime of martial law. Therefore, there are grounds to find unconstitutional these provisions of legislation, says the amicus curiae brief of the Institute of Peace and Law.

Demands of law must be realistic, otherwise, if a law requires impossible things, such a law will not work and will be constantly violated and disrespected. The duty of all citizens to defend Ukraine, stipulated in Article 65 of the Constitution of Ukraine, is not limited to military service and can be fulfilled through peaceful labor, unarmed defense of civilians, and nonviolent resistance to Russian aggression. For people, whose beliefs prohibit military service, peaceful defense of Ukraine is the only possible option. To demand military service from them would mean demanding the impossible, and therefore discriminating against them, punishing them for their beliefs. Such a blatant violation of human rights is not permissible in a democratic society, even during wartime, because absurd cruelty is incompatible in principle with the concept of law.

The right to hold religious or humanist beliefs incompatible with military duty cannot be restricted by the state under any circumstances, even during war. The conscience categorically forbids conscientious objectors from serving to war effort in the army. The state cannot change their beliefs and experience of nonviolent life and self-protection. No amount of pressure, torture, or deprivation of liberty could silence the voice of conscience.

Even the most ferocious tyrants are powerless against human nature. Both Stalin and Hitler failed to destroy religious pacifism by shootings, deportations, and prison camps. The glory of martyrs for faith lives on, while their oppressors were doomed to shame and historical defeat. Mahatma Gandhi in India and the heroes of Koryukivka in Ukraine proved the power of peaceful people who, without weapons, can force tanks of invaders to move in reverse direction. That is why Winston Churchill emphasized that the state respects the right to conscientious objection during World War II.

A democratic state, in order not to collapse in a senseless war against conscience, must ensure that people who have chosen a non-violent way of life are allowed to defend peace without violence, at alternative non-military service, that employs for the common good their experience of peaceful resistance and disobedience to violence. After all, as President Zelenskyy said, for one soldier there should be eight civilians for the resilience of the economy during a war of attrition: if you do not fight, but work and pay taxes, you also defend Ukraine.